Дива трапляються, в незалежності від віри в них.

Дива трапляються, і не важливо чи ми в них віримо.

Важливо те, чи здатні ми їх бачити.

       Під кінець осені, в період коли не вистачає теплих обіймів, і ніжних слів. Ми всі мріємо про диво. Але відмовляємось вірити в нього, і цим самим проходимо стороною.
Ми бачимо чужі стосунки зі сторони, але не помічаємо люблячого погляду від людини яка поруч. Напевне це і є однією з причин людської самотності.
       Час проходить, а ми все не змінюємось. Давайте хоча би цей останній місяць прекрасної пори, проведемо так, наче це найчудесніший період нашого життя. Вам здається що все навкруги вам відоме, і тому не цікаве. Але це не так. Те що було вчора - ніщо, в порівнянні з тим що може бути сьогодні. Відкривши  зранку очі, і глянувши на цей світ з любов'ю, ви не зможете вбачати в ньому зла.