Як деколи я ненавижу в собі, цю здатність вибачати. Я ніколи не вміла довго ображатись на когось, тримати в серці ненависть, і в одночас сміятись в обличчя.
На днях сталась ситуація, коли близька мені людина, висказала мені в обличчя, дуже не приємні речі. І тоді я зрозуміла, що на цей раз я не зможу закрити на це очі, якими б сильними не були почуття до неї. Практично одразу, вона попросила вибачення за це, сказала що не мала цього на увазі. Я сказала що все гаразд. Просто не дивлячись на те що трапилось, я не хотіла аби вона мучилась. З того моменту ми не спілкувались...
Сьогодні близько обіду вона зателефонувала мені, і захотіла зустрітись. Я спершу вагалась на рахунок цього, так як я закрила для себе цю сторінку свого життя, і тим більше в мене вже були плани на цей вечір, але... я зрозуміла що все не так просто, і я сумую, за її сміхом, сумую за нею. Я погодилась.
Весь вечір я намагалась тримати себе під контролем, не піддатись емоціям. Ми увімкнули фільм, і тут я зрозуміла, що мені не позбутись думок про неї. Я незнаю скільки я ще витримаю так, тому що вона виносить мені мозок, але без неї все не те. Сподіваюсь все буде добре. По крайній мірі, якщо щось трапиться, і я знову вимкну почуття, у пам'яті всеодно залишуться ці приємні моменти поруч з нею.
Настрій: Gary Jules - Mad World
Комментариев нет:
Отправить комментарий