Мені було тринадцять років, коли я вперше помітила за собою дивні почуття щодо дівчат. Це було все по дурному... я закохалась в дівчину, вона була на рік старша за мене, і навчалась в моїй школі. Вона була нічим не примітна для інших, не намагалась виділитись аби бути крутою серед однолітків, вона була простою дівчиною, як і я. Її зелені очі, ласкавий погляд, і доброта по відношенню до мене, не могли не торкнутись мого серця. Вона була ідеальною для мене, більшість часу, я шукала її поглядом, надіявшись на зустріч.
Я зустрічала її не часто, спілкувались і того менше, але я завжди була в курсі подій що відбувались з нею. А коли наставав щасливий момент - ми зустрілись з нею поглядом, і вона сказала своє чарівне "Привіт", в мене по шкірі пробігали мурашки, я не знала що з собою робити, аби не видати своє відношення до неї.
В школі мене періодично принижували, і ще одна причина була тільки їм на руку... мої почуття. Після цього, я почала скривати хто я є насправді, і поводилась так аби відповідати стереотипам суспільства. Коли мені виповнилось 16, я зрозуміла, що притворяючись для інших, можна прожити не своє життя.
З того моменту, і по даний період часу, я можу зізнатись що мені подобаються як дівчата, так і хлопці, хоча звичайно до одних мене тяне більше. І з кожними моїми стосунками, я це розумію.
Комментариев нет:
Отправить комментарий