Самообман.

        Людське життя подібне океану, але нажаль складається з брехні, а не води. Хоча відчуття від них, у нас схожі. Спочатку торкається душі, а далі пробиває на сльози, немов сіль у очі. Але з часом, ми звикаєм до цієї болі настільки, що перестаєм вбачати у ній самообман.
        На даний момент, омана має місце і у моєму житті. Це як наркотик, який тимчасово рятує мене від реального світу. Я розумію що це не вихід, і коли насолода пройде я відчую шалену біль... але я не можу відмовитись. Мені простіше вбачати в його погляді тепло, аніж байдужість.  Мені складно не відвести погляд, і побачити те, якими закоханними очима він дивиться на неї. Я стільки хочу сказати йому, але не маю змоги. Натомість, говорячи з собою, я притворяюсь що він чує мої думки, та легкі удари серця. Але пора завершувати це. Так, нехай мені буде боляче. Але я краще переживу це зараз, чим буду сама себе, час-від-часу добивати нездійсненим бажанням.
        Такої дози страждань, можна досягнути лише своїм "старанням". Не можливо отримати більш відвертої брехні, від когось.