У дитячому віці дівчатка мріють стати принцесами, далі в них починають появлятись нові мрії, хтось хоче стати актрисою, хтось співачкою і так далі, перераховуючи творчі професії. У підлітковому віці, вже появляється легка стабільність в думках, і вони прагнуть до більш реальних спеціальностей. Так от, саме тоді розпочалась моя історія.
Я завжди любила писати, скільки себе пам'ятаю, і не важливо що це було, твори, вірші чи просто історії з мого життя у щоденнику. Але поступити на факультет журналістики, не вдалось по сімейних обставинах. І я пішла в абсолютно іншу сферу, в якій себе не бачу. Але віра що мрія колись здійсниться, не покидала мене ніколи. Принаймі я намагалась не піддаватись песимістичним думкам. І навіть зараз навчаючись на фінансах, я завжди думала про можливі шляхи, аби бути максимально близькою до журналістики. Продумала безліч варіантів, але... поступати після закінчення поточного ВУЗу - у мене немає стільки часу; іти на курси паралельно до навчання - немає необхідних коштів. І тут коли я відпустила цю думку, і змирилась з ситуацією яка склалась в моєму житті, мені підвернувся шанс. Абсолютно випадково я натрапила на рекламу "Медіа Школи" в моєму місті, яка проводила конкурс на безкоштовне навчання. Я подумала що мені немає що втрачати, і заповнила анкету. Потім мені прийшло повідомлення, що я пройшла в другий етап. Для того щоб пройти далі, потрібно було виконати поставлене перед конкурсантами завдання. Але самим складнішим було - очікування результатів. Адже з 90 людей, вони повинні були відібрати лише 30. Я розуміла що можливість потрапити є, але відсоток на перемогу не великий. Два дня я ходила сама не своя, думки були забиті однією фразою: "Чи посміхнеться мені доля?", і вона зводила мене з розуму. Я безліч раз поновлювала сторінку, де мала з'явитись відповідь на моє питання. І сидячи на парі, я побачила що там є новий запис, зі списком тих хто пройшов. Одразу паніка, оволоділа мною, я не могла розкрити перелік, боячись не побачити себе там. Набравшись сміливості, і зрозумівши що від мене вже нічого не залежить, а я зробила все можливе зі своєї сторони, я відкрила... І побачила там себе, одразу сльози на очах, посмішка на обличчі, я довго не могла повірити, що це справді зі мною відбувається, починає збуватись моя мрія. А далі я провела день в стані щасливого овоча, і переповненна силами ввечері знову відправилась з братом на пробіжку. Загалом, це був чудовий день.
Висновком хочу сказати, що мріяти потрібно завжди, адже мрії мають приємну властивість - збуватись. І деколи коли здається що всі можливі шляхи для тебе закриті, відкривається ще один, який перевершує всі твої очікування. Щастя всім ;)
Я завжди любила писати, скільки себе пам'ятаю, і не важливо що це було, твори, вірші чи просто історії з мого життя у щоденнику. Але поступити на факультет журналістики, не вдалось по сімейних обставинах. І я пішла в абсолютно іншу сферу, в якій себе не бачу. Але віра що мрія колись здійсниться, не покидала мене ніколи. Принаймі я намагалась не піддаватись песимістичним думкам. І навіть зараз навчаючись на фінансах, я завжди думала про можливі шляхи, аби бути максимально близькою до журналістики. Продумала безліч варіантів, але... поступати після закінчення поточного ВУЗу - у мене немає стільки часу; іти на курси паралельно до навчання - немає необхідних коштів. І тут коли я відпустила цю думку, і змирилась з ситуацією яка склалась в моєму житті, мені підвернувся шанс. Абсолютно випадково я натрапила на рекламу "Медіа Школи" в моєму місті, яка проводила конкурс на безкоштовне навчання. Я подумала що мені немає що втрачати, і заповнила анкету. Потім мені прийшло повідомлення, що я пройшла в другий етап. Для того щоб пройти далі, потрібно було виконати поставлене перед конкурсантами завдання. Але самим складнішим було - очікування результатів. Адже з 90 людей, вони повинні були відібрати лише 30. Я розуміла що можливість потрапити є, але відсоток на перемогу не великий. Два дня я ходила сама не своя, думки були забиті однією фразою: "Чи посміхнеться мені доля?", і вона зводила мене з розуму. Я безліч раз поновлювала сторінку, де мала з'явитись відповідь на моє питання. І сидячи на парі, я побачила що там є новий запис, зі списком тих хто пройшов. Одразу паніка, оволоділа мною, я не могла розкрити перелік, боячись не побачити себе там. Набравшись сміливості, і зрозумівши що від мене вже нічого не залежить, а я зробила все можливе зі своєї сторони, я відкрила... І побачила там себе, одразу сльози на очах, посмішка на обличчі, я довго не могла повірити, що це справді зі мною відбувається, починає збуватись моя мрія. А далі я провела день в стані щасливого овоча, і переповненна силами ввечері знову відправилась з братом на пробіжку. Загалом, це був чудовий день.
Висновком хочу сказати, що мріяти потрібно завжди, адже мрії мають приємну властивість - збуватись. І деколи коли здається що всі можливі шляхи для тебе закриті, відкривається ще один, який перевершує всі твої очікування. Щастя всім ;)
Настрій: Daughtry - Start Of Something Good
Комментариев нет:
Отправить комментарий