Коли смерть навчає нас.

Ми не цінуємо нічого, до поки не втрачаємо назавжди.

        Вони завжди з нами, невід'ємна частина нашого життя, і необхідні нам, так само як повітря. Здається так недавно розпочалась наша "сім'я", і в момент коли ніхто не підозрює, появляється розлучниця... смерть.
        Чому саме сьогодні я торкнулась цієї теми? Ми сьогодні втратити члена нашої сім'ї. Думаю ті у кого є (були) домашні улюбленці, розуміють мої почуття.
Це дуже складно, звикнутись з думкою, що друга більше немає, і у тебе вже ніколи не буде можливості понервувати, погладити і обняти свою маленьку милість.
        Народ, любіть пушистіків своїх, адже вони частина нас, а ми - їх все життя.